Народний календар та прикмети про погоду у липні

КРАСА ЛІТА, СЕРЕДИНА ЦВІТУ

Назва місяця пов’язана з масовим цвітінням липи. Раніше цей місяць називали «липець», або «косець» — від слова косити, «пасень»  —    від слова пасти. В давнину цей місяць ще називали «грозником», бо п’ятнадцять гроз припадало в середньому на липень. «Після дощу   —    земля іменинниця», — говорять у народі. Стомлена під сонцем земля жадібно п’є воду.

 Липень — зеніт літа, його екватор, маківка, вершина. Місяць  —    володар тепла, сінозірник. Надія літа, середина цвіту, зелений бенкет року, розкішний, щедрий і багатобарвний.

 Липень — один із найжаркіших місяців, тріпоче, тремтить жарке повітря. В його теплі ніжиться різнотрав’я. Луки, поля, гаї пишаються своїми багатобарвними шатами. У повітрі розлитий аромат розквітлої липи. Дозрівають малина, суниці, вишні, смородина, черемха, чорниця.

 З ранку до вечора одноманітно стрекочуть цвіркуни і коники, ніби бренчать на туго натягнених срібйих струнах.

 Завмер ліс, відспівали хороводи співочих птахів. Лише іноді почуються флейтові звуки іволги та спів жайворонка. Однак безперервно туркотить лісовий співак — горлиця. Її пісня зворушлива, мелодія трішечки журна: турррр-туррр-турр... Пташенята проходять своєрідну школу польотів, добування харчів, полювання за комахами.

 Липень порозкидав по полях і долинах духмяні стіжки сіна, пам’ятники дзвінкому літу. Чарівна краса місяця, з його задумливими і прозорими ночами, легкими і росяними світанками, різнотрав’ям — навіває нам дивовижний спокій серед шаленого ритму життя.

 Баба танцювала б, але вершина літа настала.

 Дощ у липні йде не там, де чекають, а там, де жнуть.

 Збив сіносірник пиху, що ніколи на нари лягти.

 Китиці вівса обважніли — з’явилися опеньки різні.

 Липень блискавки кидає, дуби калічить.

 Липень відходить з грозами.

 Липень з туманами — осінь з дощами.

 Липень казати звик: «Я — грозовик».

 Липень — краса літу, середина цвіту.

 Липень — літу маківка, року середина.

 Липень — маківка літа, грудень — шапка зими.

 Липень на двір заглянув — пора серпи зубрити.

 Літо добре всім, але вершина літа важка.

 Літо на зиму працює: липень збирає, а зима з’їдає.

 Мужика годує не сокира, а липнева робота.

 Ночі зоряні в липні — буде багато грибів.

 Рижики з’явилися — чекай осінніх опеньків.

 Роса липнева, як сльоза: нею ліс вмивається, з нічкою прощається.

 Хто в липні спеки боїться, тому зимою нема чим погрітися.

 У липні води відро — грязі ложка.

 У липні на дворі пусто, та на полі густо.

 У липні овес в жупані, а на гречці і сорочки нема.

 У липні сонце йде на зиму, а літо на спеку.

 У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься.

 У липні хоч роздягнися, але легше не буде.

 Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмажить. Яка погода в липні, так буде й у січні.

 

3 — Мефодія священномученика.

 Мефодій — погодовказівник. Дощ в цей день — буде йти сорок днів з перервами. Від цього дня бджоли починають заготовляти мед на зиму. Селяни спостерігають: якщо бджоли летять до вуликів, то незабаром дощ. А перед спекою бджоли злі, частіше кусають.

 5    — Уляни (Юліянії) мучениці.

 Дощ піде на Уляни — будем з хлібом.

 6    — Агрипини мучениці.

 Ріпу сій на Агрипини — буде добра ріпа.

 На Агрипини збирають трави і корені для лікувальних цілей.

 7    — Івана Хрестителя (Івана Купала).

 Бджола каже: «Годуй мене до Івана, я зроблю з тебе пана».

 Гроза на Івана — горіхів вродить мало і будуть вони пусті.

 До Івана просіть, дітки, дощу в Бога, а після Івана я й сам випрошу.

 Дощі Іванові краще золотої гори.

 На Іванову ніч зоряно — буде багато грибів.

 Після Івана купала не треба жупана.

 Роса велика на Івана — буде урожай огірків.

 9 липня – Тихвінська. 

На Тихвінську ягідка-суниця достигла, вродливих дівчат до лісу закликає.

 10    — Самсона преподобного.

 Самсон-сіногній сіно загноює. Початок дощових днів.

 На Самсона дощ загостить — сім тижнів вогкості. Цей день ще називали Сіногній. «На Самсона, – казали, – бійся мусона».

Якщо йтиме дощ, то не годитиме сім тижнів – аж до бабиного літа.

На Самсона дощ – через сім тижнів теж (28 серпня).

 11    — Преподобних Сергія і Германа.

 Кінець Петрового посту.

 Впало по листку, прийде серпень — впаде по два.

 Зозуля в цей день перестала кувати — зима рано прийде.

 12    — Петра і Павла славних і всехвальних Апостолів.

 Бабине літо до Петра тілько.

 Від Петра красне літо.

 До Петра — зорати, до Іллі (2 серпня) — заборонувати, до Спаса (19 серпня) — засіяти.

 До Петра — не є тепла, а по Петрі — та й по теплі.

 Дощ на Петра — сінокіс буде мокрий.

 Дощ на Петрів день — врожай непоганий, два дощі — добрий, три — багатий.

 Жнива на Петра, голод коло Різдва.

 Зірниця після Петра хліб зорить.

 Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться. Йшло до Петра, тепер до Різдва.

 Колос на Петра — на Іллю (2 серпня) жнива.

 На Петра діставай серпи і коси.

 На Петра зірниця хліб зорить.

 На Петра й душа тепла.

 На святого Петра дощ — жито, як хвощ.

 Не хвались, бабуню, що зелено, а дивись який Петро (говорили про заготівлю сіна).

 Молочка на Петра відерце, а по Петрові глек, та й то неповний. Петро з колоском — Ілля з колобком.

 Петро святий жито зажинає.

 Петро святий із серпом стоїть.

 Петро і Павло на півгодини день скоротили.

 Після Петрового дня — красне літо, зелений покіс.

 По Петрові на дворі пусто, а на полі густо.

 По Петру, то й по теплу.

 Прийшов Петро — вирвав листок, прийшов Ілля (2 серпня) — вирвав і два, прийшов Спас (19 серпня) — бери рукавиці про запас, прийшла Пречиста (28 серпня) — на дереві чисто, прийшла Покрова (14 жовтня) — на дереві голо.

 Сльота на Петра — буде вліті багато болота.

 Соловейко співає до Петра.

 Соловей співає і кує зозуля    —    осінь    буде теплою.

 Сонце на Петрів день грає.

 Спека на Петрів день — на    Різдво    мороз.

 13    — Собор славних і всехвальних 12 Апостолів.

 Маківка літа через прясла дивиться. 13 липня – Полупетра, або Петрового батька.

З Полупетром пов’язано чимало молитов за худобу. Казали: «Нехай прибуває худобі в усьому: із роси, з води, з усякого цвіту, що квітує на нашій землі».

У цей день не працювали. Священики збирали толоку для косовиці.

 14    — Косми та Даміана безсеребреників. Усе свідчить про початок літньої спеки, адже це полудень літа. На городах настав час збирати огірки, на луках знахарі шукали цілющі трави. Сіно косити виходили ближче до сходу сонця. Селяни казали: «Кузьма і Дем’ян загубили жупан».  Кузьма і Дем’ян прийшов, на покіс пішов.

 15 липня – Фотія.

Закінчували косовицю сіна, почианли готуватися до жнив, тому й казали: «З сіножаті пішли зажинати».

Якщо з’являться жовті листочки на деревах – на ранню осінь і зиму. Якщо вранці трави пахнуть сильніше, ніж до цього – буде дощ.

 17 — Андрія Рубльова преподобного, іконописця.

 Озимина наливається, гречка піднімається як і батенько-овес у жупані.

 18    — Афанасія (Атаназія) преподобного.

 В цей день місяць, сходячи, грає— на врожай. Панасів день – місцеве свято (повний місяць). Цього вечора селяни виходили спостерігати за місяцем. Якщо місяць яскравий, то це на щедрий урожай зернових, зокрема пшениці. Якщо місяць накривали жовті хмари – чекай дощу або грози з блискавицями та сильним вітром. Погода тепла і сонячна – зерно буде крупним. Початок найкоротших гробиних ночей. (до 26 липня).

20    — Євдокії-сіногнійки.

 Йдуть дощі — псується сіно. Випадає переважно дощовий день, який зхапочатковує негоду. Дощ, як казали селяни, «портив» сіно, погіршував якість хліба. Тому селяни й говорили: «Як зібрав сіно, то не страшна й Єфросина». Цього дня грибники поверталися з повним кошиком грибів. Якщо день з дощем – скошений хліб може прорости. Бджоди стали злішими – на спеку.

 21 липня – Літня Казанська. Прокопа.

На Прокопа вже на полі копа.

На Прокопа приготуй плечі до снопа.

У старі часи в багатьох місцевостях робили зажинки серпом на Казанську. Традиційний початок жнив. Солому з першого снопа згодовували корові, щоб вона не хворіла. Початок косіння жита. Пасічники збирали бджолині рої тільки до Прокопа, після цього намагалися не створювати нових сімей, бо ті не встигнуть запастися на зиму медом.

Якщо цей день дощовий, то хліб у копах може прорости.

 Коли на Казанську (Прокопи літні) чорниця встигла, то й жто дости Достигає в цей день ягода чорниці, дозріває і жито — буде багатий врожай.

 Зле на Прокопа, коли змокне копа.

 На Прокопа приготуй плечі до снопа.

 23 липня – Антонія.

Раніше казали: «Якщо гримить і блискає, то десь у полі копи горять». У давні роки цього вечора сім’я пробувала перші свіжі огірки середньопізніх сортів. Сприятливий день для роботи на городі – розпушують ґрунт, підгортають картоплю.

 24 липня – Ольгин день. 

Почуєш глухий грім – на дощ, грім з гулом – до зливи.

 25    — Прокла мученика.

 На святого Прокла — великі роси.

 Поле від роси промокло. Вважається, що в цей день бувають найрясніші роси. Люди говорили: «На Прокла все промокло». Знахарі вважали, що проклові роси корисні для людей. Зокрема, за їх допомогою знахарі лікували порчу. Якщо рясні роси, то це до хорошої погоди.

 26    — Собор Архангела Гавриїла.

 Суха погода в цей день віщує хорошу осінь. Якщо сильна злива з грозою, то на дощову осінь. Якщо день сухий та сонячний, осінь буде без великих дощів. Цього дня городники збирали перші помідори, вечеряли, як правило, на вулиці. Іноді приходили і сусіди, щоб «похвалити перші» помідори.

 28    — Володимира Великого, князя рівноапостольного.

 За народним календарем цей день вважається серединою літа.

 29    — Афіногена священномученика.

 День буде дощовим — хліб проросте в снопах.

 Затихають мілкі птахи, літо переступило свій палючий вік.

 На Афіногена пташки замислюються.1 липня – Леонтія.

Починали посилено готуватися до жнив: «Леонтій до жнив серпи й коси поточив!». Літо переступало спеку. Фіногенові зажинки, жнива у розпалі. На Афіногена молились сонечку, просили у Бога погоди.

 31 липня – Івана Багатостраждальника.

Цього дня жінки, яких полишили чоловіки, відправляли в церкві Божу службу. Багато хто з них вірив у те, що зрадливці повернуться назад і будуть вельми у подружньому житті. Цього дня знахарі не збирали цілющих рослин.